Кожух вентилятора 2 кріплять до кожуха радіатора чотирма пружинними скобами 12. Між кожухами 5 і 2 встановлюється напрямний кожух 4 вентилятора. У центрі кожуха вентилятора за допомогою двох пружинних скоб і подушок 16 встановлюється електродвигун 13 з вентилятором 11. На лівій стороні кожуха кріплять додатковий резистор 3, підключення та відключення якого забезпечує малу та велику швидкість обертання електровентилятора.
Уздовж передньої стінки кожуха 5 радіатора встановлюється повітропровід, яким повітря від електровентилятора піднімається вгору до двох дефлекторів 6 (див. рис. 198). Дефлектори спрямовують повітря на вітрове скло або безпосередньо на пасажирів. У нижній частині кожуха 2 (див. рис. 200) на скобах 14 встановлюється повітророзподільна кришка 1, при відкритті якої повітря прямує до ніг пасажирів. При цьому кількість повітря до дефлекторів зменшується. Герметичність обігрівача забезпечується прокладкою 6.
Управління обігрівачем здійснюється включенням електровентилятора, дефлекторами, повітророзподільною кришкою 1 і двома рукоятками 13 (Мал. 201) на панелі приладів. Рукоятки встановлюються на важелі 12 кронштейна 11. Важелі з'єднуються гнучкими тягами 1 і 6 з важелями кришки притоку повітря і крана обігрівача. Оболонки і тяги затискаються пружинними скобами 2, 5 і 7, причому скоба 5 встановлюється на кронштейні 4. Кронштейн 11 кріпиться на панелі приладів за допомогою скоб-гайок 9 і гвинтів 10.
Верхньою рукояткою регулюють кількість свіжого повітря, що надходить у обігрівач, а нижньою – кількість рідини, що надходить у радіатор. Кольорові символи показують положення рукояток.
На автомобілях 21011 та 21013 додатково є витяжна вентиляція на бічних панелях даху. Повітря відсмоктується через щілину під оббивку бічної панелі, віджимає гумовий клапан і виходить назовні через декоративні ґрати. Клапан запобігає проникненню повітря зовні при бічному вітрі.