Ближнє та дальнє світло фар включається лівим важелем підрульового перемикача 9 (Мал. 122), якщо повністю натиснуто клавішу перемикача 8 зовнішнього освітлення. Світло фар включається безпосередньо від перемикача, а через допоміжні реле 3 і 4, встановлені в монтажному блоці 2. Це зроблено з метою зменшення сили струму, що протікає через контакти перемикача.
Мал. 122. Схема включення фар та протитуманного світла:
1 – блок-фари: 2 – монтажний блок; 3 - реле включення далекого світла фар; 4 - реле включення ближнього світла фар; 5 - комбінація приладів з контрольними лампами далекого світла фар (зліва) та протитуманного світла (справа): 6 - вимикач протитуманного світла у задніх ліхтарях; 7 – вимикач запалювання; 8 – вимикач зовнішнього освітлення; 9 - перемикач світла фар; 10 - лампи протитуманного світла у задніх ліхтарях.
Незалежно від положення клавіші перемикача 8 можна короткочасно вмикати дальнє світло фар (тобто здійснювати сигналізацію далеким світлом фар), відтягуючи важіль підрульового перемикача. Це забезпечується тим, що напруга на контакт «30» світлової сигналізації перемикача 9 подається безпосередньо від вимикача запалювання 7, минаючи перемикач 8.
Увімкнення далекого світла у фарах контролюється лампою, встановленою в комбінації приладів 5 (ліва на схемі).
Рефлектор фари разом із розсіювачем утворюють оптичний елемент. Внутрішня поверхня розсіювача виконана у вигляді складної системи призм, що розсіюють світло в горизонтальному напрямку. З тильного боку оптичний елемент вставляється лампа типу АКГ 12-60+55. Лампа галогенна, тобто її колба наповнена парами йоду та інертним газом. Світловіддача і довговічність такої лампи майже вдвічі вищі за звичайні.
Лампа має дві вольфрамові нитки: одну (55 Вт) для ближнього світла та іншу (60 Вт) - Для далекого. Нитка далекого світла знаходиться у фокусі рефлектора, тому промені далекого світла концентруються у вузький пучок, спрямований майже паралельно дорозі і добре висвітлює її на максимальній відстані від автомобіля. Нитка ближнього світла виведена вперед із фокусу рефлектора та частково закрита знизу спеціальним металевим екраном. Це зроблено з метою обмежити поширення світла нагору.
Якщо направити пучок ближнього світла на стінку, то пляма світла матиме форму еліпса зі зрізаною верхньою половиною. Верхня межа освітленої ділянки в лівій частині плями буде проходити точно горизонтальної осі еліпса, а в правій частині - по лінії, що виходить вгору з центру еліпса під кутом 15°до його горизонтальної осі. Така форма пучка світла забезпечує гарне освітлення дороги перед автомобілем (особливо її правої сторони та узбіччя) та зменшує можливість засліплення водіїв зустрічного транспорту.
На частини автомобілів можуть бути встановлені гідрокоректори фар. Вони служать для коригування з місця водія кута нахилу світла фар, залежно від навантаження на автомобіль. Гідрокоректор складається з головного циліндра, закріпленого на панелі приладів, виконавчих циліндрів на блок-фарах та сполучних трубок. Циліндри та трубки заповнені спеціальною рідиною, яка не замерзає при низьких температурах.
Рукояткою гідрокоректора, розташованої на панелі приладів, змінюється тиск рідини у системі гідрокоректора. Під впливом цього тиску переміщаються поршні виконавчих циліндрів і повертають у потрібне положення оптичні елементи фар.
Якщо гідрокоректор на автомобілі відсутній, то замість виконавчих циліндрів на блок-фарах ставлять заглушки.