На автомобілі встановлено сухе, однодискове зчеплення, постійно замкнутого типу, з центральною натискною пружиною та гасителем крутильних коливань (демпфером) на веденому диску.
Зчеплення розташоване на маховику 7 (Мал. 56) та закрито алюмінієвим картером, який кріпиться до блоку двигуна. З боку двигуна до торцевої поверхні картера зчеплення нахиляються верхня і нижня кришки, з іншого боку - картер коробки передач. З внутрішньої сторони верхньої кришки приварена шкала 9 з поділками, а на маховику виконана мітка. По мім встановлюють та перевіряють момент запалення. З цією метою у верхній частині картера зчеплення є оглядовий люк. Крім нього, зверху картера 1 виконано отвір для пластмасової втулки 14 вилки вимкнення зчеплення. Нижній кінець вилки спирається на металеву втулку 2, запресовану в отвір картрижу припливу зчеплення.
Мал. 56. Зчеплення у зборі:
1 – картер зчеплення; 2 - опорна втулка вилки вимкнення зчеплення; 3 - вилка вимикання зчеплення; 4 - підшипник вимикання зчеплення; 5 – ведений диск; 6 – первинний вал коробки передач; 7 – маховик; 8 – натискний диск; 9 шкала для перевірки моменту запалювання; 10 - болт кріплення зчеплення до маховика; 11 – кожух зчеплення; 12 - натискна пружина зчеплення; 13 - підшипник первинного валу коробки; 14 - втулка вилки вимкнення зчеплення; 15 - відтяжна пружина важеля вилки вимкнення зчеплення; 16 - важіль вилки вимикання зчеплення.
Провідна частина зчеплення - нерозбірний вузол, що складається з кожуха 11, диска натискного 8, натискної пружини 12 і ряду інших деталей. Цей вузол кріпиться до маховика шістьма болтами 10. Точність установки вузла на маховику забезпечується трьома штифтами.
Натискний диск 11 (Мал. 57) з'єднується трьома парами пружних пластин 12 з кожухом 13 зчеплення. Такий пружний зв'язок забезпечує передачу моменту, що крутить, від кожуха зчеплення на натискний диск, а також осьове переміщення натискного диска в кожусі при виключенні зчеплення. Крім цього, сполучні пластини за рахунок своєї пружності відводять натискний диск від веденого диска при вимиканні зчеплення.
Мал. 57. Зчеплення (деталювання):
1 – ведений диск; 2 завзятий палець; 3 - маточина веденого диска; 4 - передня пластина гасника крутильних коливань (демпфера); 5 – фрикційні накладки; 6 – пружина демпфера; 7 - фрикційне кільце; 8 - опорне кільце; 9 – пружинна шайба; 10 – задня пластина демпфера; 11 – натискний диск; 12 пластина, що з'єднує кожух зчеплення та натискний диск; 13 – кожух зчеплення; 14 - опорні кільця натискної пружини; 15 - натискна пружина; 16 - підшипник вимикання зчеплення; 17 - муфта підшипника вимикання зчеплення; 18 - вилка вимикання зчеплення; 19 - сполучна пружина вилки та муфти підшипника вимикання зчеплення.
Внаслідок жорсткого з'єднання провідної частини зчеплення е маховиком момент, що крутить, від нього передається безпосередньо на деталі провідної частини зчеплення як при включеному, так і при вимкненому положенні.
Кожух 13 зчеплення - сталевий, штампований. На зовнішньому фланці кожуха виконані отвори під болти та штифти, що кріплять його до маховика, а на внутрішньому - дванадцять виступів, кінці яких відігнуті всередину кожуха на 100...110°. За рахунок цього утворюються гнізда опорних кілець 14, які приварюються до кожуха зчеплення. Ці кільця є опорами натискної пружини 15, щодо яких відбувається її прогин при вимиканні зчеплення.
Натискна пружина відштампована з листової пружинної сталі у формі зрізаного конуса. Внутрішня частина натискної пружини має радіальні прорізи, які закінчуються чотирикутними отворами. У ці отвори заходять виступи кожуха зчеплення, які потім відгинаються. Прорізи утворюють на поверхні пружини пелюстки, які працюють як важелі вимикання зчеплення. Кінці пелюсток у місці контакту з підшипником вимкнення зчеплення відігнуті до закруглення.
Натискний диск 11 відлитий з чавуну. Він має три припливи з отворами під заклепки, якими кріпляться пружні пластини 12. На кільцевому виступі диска є дванадцять вентиляційних пазів.
Відома частина зчеплення складається з веденого диска 1 у зборі з фрикційними накладками 5 і гасителя крутильних коливань (демпфера). Ведений диск - сталевий, з фігурними прорізами, що ділять його на вісім пелюсток. На кожній пелюстці є плоска ділянка і два гиби (опуклості), За рахунок яких поверхня сталевого диска має хвилеподібну форму. Щоб ця форма збереглася, фрикційні накладки 5 приклепані до кожної пелюстки незалежно один від одного, одна до опуклої частини пелюстки, інша (протилежна) - До плоскої ділянки. Головки заклепок потопають в отворах накладок, які стрижні розклепані з боку диска. Для доступу до заклепок у протилежній накладці виконані отвори.
Випукла частина пелюсток створює нерівномірний питомий тиск на поверхню накладок і поверхні маховика, що стикаються з ними, і натискного диска: під опуклою частиною пелюстки воно більше, а в проміжках між ними — менше. Тільки після повного стиснення веденого диска питомий тиск на вказаних поверхнях вирівнюється, що забезпечує плавне включення зчеплення. При цьому спочатку ведений диск прослизає відносно поверхонь маховика і натискного диска, і крутний момент, що передається, зростає поступово. Це оберігає деталі трансмісії від перевантажень та сприяє плавному торканню автомобіля з місця.
Ведений диск з'єднується зі маточкою 3 через деталі гасника крутильних коливань, який створює між ними пружний зв'язок. Необхідність гасителя коливань викликається такою. При різкій зміні швидкості руху автомобіля, наїзді на нерівності дороги, різкому включенні зчеплення, а також внаслідок нерівномірності моменту, що крутить, протягом чотиритактного циклу роботи двигуна в трансмісії автомобіля виникають динамічні навантаження, що викликають закручування (розкручування) валів трансмісії. Нерівномірність крутного моменту двигуна може викликати значні перевантаження в трансмісії внаслідок виникнення крутильних коливань і резонансу при збігу частот навантажень, що передаються, з частотами власних коливань трансмісії. Пружні коливання трансмісії призводять не тільки до виникнення шуму в механізмах і агрегатах, але і до небезпечних вібрацій, іноді і до поломок деталей, коли амплітуди коливань досягають великої величини. Енергію крутильних коливань поглинає гасник (демпфер).
Він включає в себе: передню 4 і задню 10 пластини, пружини 6, упорні пальці 2, фрикційні кільця 7, опорне кільце 8 і пружинну шайбу 9. Перераховані деталі зв'язують маточину 3 з веденим диском 1. Фланець 3 затиснутий між фри і 10, які з'єднані між собою та з веденим диском затятими пальцями 2 (заклепками). Ці пальці вільно проходять через три підковоподібні вирізи фланця маточини і обмежують кут повороту веденого диска (разом із пластинами демпфера) щодо маточини. Фрикційні кільця 7 (одне сталеве, інше з фрикційного матеріалу) підтискаються до фланця маточини конічної пружинної шайбою 9 через опорне кільце 8 із зусиллям, що забезпечує переміщення веденого диска щодо маточини (до упору пальців) при моменті, що крутить, 12 кгс-м. Додатковий опір повороту диска 1 щодо маточини створюють три пари пружин 6 різної пружності та розмальовки (покриття), Укладені у прямокутні вікна маточини, диска і пластин 4 і 10. Пружини однакового забарвлення розташовані навпроти один одного. Від випадання з вікон маточини та диска пружини фіксуються вікнами у пластинах 4 та 10, розмір яких менший за діаметр пружин.
Гасіння крутильних коливань відбувається за рахунок сил тертя, які виникають при переміщенні диска 1 і пластин щодо маточини 3 і за рахунок пружності пружин. Амплітуда дії пружного елемента гасника крутильних коливань обмежується трьома пальцями 2, які упираються в підковоподібні вирізи маточини.
Вимкнення зчеплення здійснюється за допомогою тросового приводу, зусилля якого через важіль 16 (див. рис. 56) передається на підшипник 4 вимикання зчеплення.
Муфга в зборі з підшипником вимкнення зчеплення розташована на напрямній втулці, яка своїм фланцем крениться до картера зчеплення. До виступів муфти пружиною 19 (див. рис. 57) притискається вилка 18 вимикання зчеплення. Вона повертається на втулках (див. рис. 56) та 14. Місце виходу важеля з картера ущільнюється захисним чохлом.