У сучасних передньопривідних автомобілів для приводу передніх коліс застосовуються півосі з двома синхронними шаровими шарнірами: у ведучого колеса жорсткого типу (з кутовим ступенем свободи), а у силового агрегату універсального типу (з кутовим та осьовим ступенями свободи).
Привід передніх коліс, що застосовується на автомобілях, компактний і надійний. Його довговічність, при правильній експлуатації автомобіля, висока. Це забезпечується досконалістю конструкції шарнірів, підбором покращених матеріалів, точністю виготовлення деталей, гарною герметичністю шарнірів та застосуванням спеціальної мастила.
Крутний момент від коробки передач 3 (Мал. 67) на передні колеса передається через правий 1 і лівий 2 приводи коліс, кожен із яких складається з двох шарнірів рівних кутових швидкостей, і валу, який у приводу лівого колеса виконаний з прутка, а у правого - з труби.
Мал. 67. Привід передніх коліс:
1 - привід правого переднього колеса; 2 – привід лівого переднього колеса; 3 – коробка передач; 4 – хомут чохла.
Зовнішній шарнір складається з корпусу (Мал. 68), сепаратора 4, внутрішньої обойми 3 та шести кульок. У корпусі шарніра та в обоймі виконані канавки для розміщення кульок. Канавки в поздовжній площині виконані радіусом, що забезпечує кут повороту зовнішнього шарніра до 42°. Внутрішня обойма насаджена на шліци вала 9 і утримується на ній стопорним кільцем 2. З іншого боку обойми в канавку валу встановлено упорне кільце 8. Для захисту внутрішньої порожнини шарніра від забруднення на корпусі шарніра і на валу кріпиться хомутами 6 і 10. Для забезпечення герметичності чохла в місцях його кріплення на корпусі шарніра виконані канавки, в які чехол вдавлюється при стягуванні хомута. З іншого боку канавки виконані у самому чохлі. Вони виробляють лабіринтне ущільнення. Хомути виготовлені із сталевої стрічки, на якій виштамповані три гнізда та один фіксуючий зуб. Два гнізда служать для стягування хомута спеціальним пристосуванням, у третє заходить фіксуючий зуб хомута. Шлицевий наконечник корпусу шарніра вставляється в маточину і кріпиться гайкою.
Мал. 68. Шарніри приводу коліс:
I – зовнішній шарнір; II - Внутрішній шарнір;
1 – корпус шарніра; 2 - стопорне кільце обойми; 3 - обойма шарніра; 4 – сепаратор; 5 - кулька; 6 – зовнішній хомут чохла; 7 – захисний чохол шарніра; 8 - наполегливе кільце; 9 – вал приводу колеса: 10 – внутрішній хомут чохла; 11 - стопорне кільце півосьової шестерні; 12 – фіксатор внутрішнього шарніра; 13 – буфер валу.
Внутрішній шарнір відрізняється від зовнішнього тим, що доріжки під кульки в корпусі і в обоймі 3 виконані прямими, а не радіусними, що дозволяє деталям шарніра переміщатися в поздовжньому напрямку. Це необхідно для компенсації переміщень, викликаних коливаннями передньої підвіски та силового агрегату. Поздовжнє переміщення обойми в корпусі шарніра обмежується з одного боку дротяним фіксатором 12, з іншого - пластмасовим буфером 13. Фіксатор встановлений у канавку корпусу шарніра, а буфер в торець валу приводу колеса. Шлицевий наконечник корпусу шарніра з'єднується з півосьовою шестернею і фіксується в ній стопорним кільцем 11. Деталі шарніра захищені від забруднення гумовим чохлом 7.
Деталі зовнішнього та внутрішнього шарнірів змащуються мастилом ШРУС-4, яке закладається в шарніри при складанні та в процесі експлуатації автомобіля не змінюється, якщо чохли забезпечують герметичність шарнірів,
У зовнішньому та внутрішньому шарнірах встановлюються кульки однієї сортувальної групи. Заміна будь-якої однієї деталі неприпустима, шарніри замінюються в зборі.