На автомобілі встановлено зчеплення однодискове, сухе, з центральною діафрагмовою пружиною та гідравлічним приводом. Зчеплення має один ведений диск, а ведені та провідні його частини притискаються один до одного центральною пружиною. Крутний момент від двигуна зчеплення передає за рахунок сил сухого тертя.
Зусилля від педалі до вилки вимикання зчеплення передається через рідину.
Мал. 26. Зчеплення:
1 – центральна натискна пружина: 2 – ведений диск; 3 – фрикційна накладка; 4 – диск; 5 - маточина; 6 – гасник крутильних коливань; 7 – натискний диск; 8 – маховик: 9 – картер зчеплення; 10 – болт; 11 – первинний вал коробки передач; 12 - муфта вимкнення зчеплення; 13 - вилка вимикання зчеплення; 14 - підшипник вимикання зчеплення; 15 - упорний фланець натискної пружини; 16 – кожух зчеплення; 17 - регулювальна гайка; 18 - робочий циліндр приводу зчеплення; 19 – пружина вилки; 20 - опорне кільце; 21 – фіксатор.
Зчеплення (Мал. 26) включає в себе: провідні частини (маховик 8, кожух 16, натискний диск 7), ведені (ведений диск 2) та деталі включення та вимикання (пружина 1, муфта 12, підшипник 14). Кожух 16, натискний диск 7 і натискна пружина 1 являють собою нерозбірний вузол, який кріпиться до маховика 8 болтами 10. Між маховиком і натискним диском на шліцях ведучого валу 11 коробки передач встановлений ведений диск 2, що складається з ступ 4 фрикційних накладок 3. Ведомий диск забезпечений пружинно-фрикційним гасителем крутильних коливань 6, який забезпечує пружний зв'язок між маточкою 5 і диском 4, а також гасіння крутильних коливань. Діафрагмова пружина 1, у вільному стані має вигляд зрізаного конуса з радіальними прорізами, що йдуть від її внутрішнього краю. Радіальні прорізи утворюють вісімнадцять пелюсток, які є пружними важелями. Гнучкість важелів сприяє забезпеченню плавної роботи зчеплення. Пружина 1 за допомогою заклепок і двох опорних кілець 20 закріплена на кожусі 16 зчеплення. При цьому зовнішній край, що стикається з натискним диском 7, передає зусилля від пружини на натискний диск.
Мал. 27. Привід зчеплення:
а - педаль та головний циліндр; б - робочий циліндр та вилка:
1 – пружина сервоприводу; 2 – пружина педалі; 3 – обмежувач ходу педалі; 4 – педаль; 5, 14 - штовхачі; 6, 18 – корпуси циліндрів; 7 - поршень штовхача; 8, 19 - поршні циліндрів; 9, 20 - пружини поршнів; 10, 21 – штуцери; 11 - підшипник вимикання зчеплення; 12 - кульова опора; 13 - вилка вимикання зчеплення; 15 – контргайка; 16 – пружина вилки; 17 – регулювальна гайка.
Гідравлічний привід зчеплення (Мал. 27) включає: педаль 4, головний циліндр і його бачок, робочий циліндр, сполучні трубопроводи і вилку 13 вимикання зчеплення. При вимиканні зчеплення зусилля педалі 4 через штовхач 5 головного циліндра передається на поршні 7 і 8, які витісняють рідину в трубопровід і робочий циліндр. Поршень 19 робочого циліндра через шток 14 повертає вилку 13 вимикання зчеплення, яка переміщає муфту з підшипником 11. Підшипник через упорний фланець 15 (див. рис. 26) переміщує внутрішній край пружини 1 у бік маховика 8. Пружина вигинається у зворотний бік, її зовнішній край через фіксатори 21 відводить натискний диск 7 від веденого диска 2, і зчеплення вимикається - не передає крутний момент від двигуна на трансмісію. При відпусканні педалі зчеплення під дією пружини 1 натискний диск притискає ведений диск до маховика, і зчеплення вмикається - передає момент, що крутить, на трансмісію. При цьому всі інші деталі зчеплення та його приводу повертаються у вихідне положення під дією пружин: вилки вимикання, поршнів головного та робочого циліндрів та педалі зчеплення.
Пружина 1 (див. рис. 27), з'єднана з педаллю зчеплення, зменшує зусилля педалі при виключенні зчеплення. Вільний хід педалі, рівний 25-35 мм і відповідний зазору 2 мм між торцем підшипника 11 вимикання зчеплення і завзятим фланцем центральної натискної пружини, регулюється гайкою 17. Вільний хід педалі необхідний для повного включення зчеплення і запобігання зчеплення і запобігання зчеплення.