Агрегати трансмісії: 1, 3 - приводи передніх коліс; 2 – передній міст; 4 – зчеплення; 5 – коробка передач; 6 – передній карданний вал; 7 – проміжний вал; 8 – роздавальна коробка; 9 – важіль перемикання передач роздавальної коробки; 10 – важіль блокування диференціалу; 11 – задній карданний вал; 12 – задній міст; I – диференціал розблокований; II – диференціал блокований; III – включено нижчу передачу; IV – нейтральне становище; V – включена найвища передача
Автомобіль «Нива» - Повнопривідний, тобто. провідними є усі колеса. Повний привід - постійний: момент, що крутить, від двигуна завжди передається відразу на обидві осі (мости не відключаються). Така схема підвищує прохідність автомобіля, одночасно знижуючи навантаження на вузли трансмісії, але дещо збільшує витрату палива.
Передній та задній мости пов'язані через міжосьовий диференціал, що дозволяє переднім та заднім колесам обертатися з різними кутовими швидкостями залежно від траєкторії та умов руху. Міжосьовий диференціал розташований у роздавальній коробці та аналогічний міжколісним диференціалам, розташованим у передньому та задньому мостах. Однак, на відміну від них, міжосьовий диференціал можна примусово блокувати (важіль блокування знаходиться на тунелі підлоги). При цьому передній і задній карданні вали стають жорстко пов'язаними між собою і обертаються з однаковою частотою. Це значно підвищує прохідність автомобіля (на слизьких підйомах, у бруді, снігу тощо.), але погіршує керованість та збільшує знос деталей трансмісії та шин на покритті з гарним зчепленням. Тому блокування диференціала можна використовувати лише для подолання складних ділянок та на невеликій швидкості. Для попередження водія про увімкнений режим блокування служить контрольна лампа на панелі приладів.
Вмикати блокування диференціала можна під час руху автомобіля, якщо колеса не буксують. Блокування міжосьового диференціала не позбавляє автомобіль небезпеки «діагонального вивішування», коли одне з коліс на кожній осі втрачає зчеплення з ґрунтом – у цьому випадку підсипають ґрунт під вивішені колеса або підкопують його під рештою.
Для збільшення крутного моменту, що підводиться до колес, служить нижча передача в коробці роздавальної, її передавальне число - 2,135. Вища передача, що призначена для нормальних умов руху, має передатне число 1,20. Таким чином, водій може використовувати один із двох рядів передавальних чисел – з вищою чи нижчою передачею у роздавальній коробці. Сумарні передавальні числа «верхнього» ряду (з I по V передачу) – 4,40; 2,52; 1,63; 1,20; 0,98, «нижнього» - 7,82; 4,47; 2,90; 2,13; 1,75. Нижчу передачу в роздавальній коробці включають перед подоланням засніжених, піщаних ділянок, крутих підйомів, при буксируванні вантажів і т.п., коли відчувається нестача тяги двигуна або руху з дуже малою швидкістю. Включати нижчу передачу в роздавальній коробці необхідно заздалегідь, на автомобілі, тому що муфта перемикання передач не має синхронізаторів. Вищу передачу при певній навичці вдається включити і під час руху зі швидкістю не вище 30–35 км/год, проте, якщо є можливість, краще знизити швидкість або зупинитися.
Автомобіль з постійним повним приводом висуває особливі вимоги до шин. Вони мають бути однакові як за розміром, а й у ступеня зносу. Різні радіуси кочення шин викликають підвищений знос диференціалів за звичайних умов руху, а при включеному блокуванні - підвищений знос інших деталей трансмісії та пробуксування коліс.