Для визначення працездатності телескопічної стійки та амортизатора перевіряють на динамометричному стенді їхні робочі діаграми. Робочі діаграми знімають згідно з інструкцією, що прикладається до стенду, після виконання не менше 5 робочих циклів, при температурі робочої рідини (20±5) °С, частоті 60 циклів на хвилину та довжині ходу штока (100±1) мм.
Крива діаграми (Мал. 100) має бути плавною, а в точці перетину (від ходу стиснення до ходу віддачі) - Без ділянок, паралельних нульовій лінії.
Опір ходу стиснення та віддачі визначається за найбільшими зусиллями, отриманими при знятті діаграми. Контрольні значення зусиль на діаграмах телескопічної стійки та амортизатора визначають за температури (20±5) °З.
Найвища точка кривої ходу стиснення при масштабі 47 Н на 1 мм повинна знаходитись від нульової лінії на відстані, що дорівнює (3±0,75) мм [ (141,3±35,3) Н] для телескопічної стійки та (6±1,1) мм [ (282,5±58,9) Н] для амортизатора задньої підвіски.
Найвища точка кривої ходу віддачі при тому ж масштабі повинна знаходитися від нульової лінії на відстані А, що дорівнює (9,5±1,1) мм [ (447,3±58,9) Н] для телескопічної стійки та (17±2) мм [ (800,5±94,2) Н] для амортизатора задньої підвіски.
Після перевірки знімають телескопічну стійку (амортизатор) зі стенду та при необхідності розбирають її, замінюючи пошкоджені або зношені деталі. Після збирання повторюють випробування, щоб переконатися у справності стійки (амортизатора).